Матеріали виступів на засіданнях районного та шкільного МО

Виступ 2023 РІК Виступ 2019 рік















2014 р.
Особливості методики інноваційних технологій. Шляхи удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів
Інтерактивні методи навчання
Коли на уроці учні спілкуються між собою –
§  розмовляють,
§  дискутують,
§  обговорюють,
опрацьовуючи конкретний матеріал, відбувається форма навчання, яку називаємо «інтерактивні методи навчання».
Що означає «інтерактивне навчання»?
Слово «інтерактивне» складається з двох слів «інтер» та «активне».
Перша частина слова – «інтер» - це приросток (префікс). Він походить з латинського «inter-».
В латині «inter-» означає
§  «взаємно»
§  «обопільно»
§  «вкупі»
§  «спільно»
§  «між».
Друга частина слова – «активне», також походить з латини – від слова «activus». Воно означає
§  «рухливе»
§  «діяльне»
§  «жваве»
§   «енергійне».
Так що, «інтерактивне навчання» – це технології навчання, які дають можливість та сприяють учням
§   спільно, взаємно, обопільно та вкупі
§   жваво, енергійно й рухливо
займатися під час навчального процесу.
Як відбувається інтерактивне навчання?
Інтерактивне навчання може відбуватися:
§   у парах (2 учні)
§   у мікрогрупах (3 – 4 учні)
§   у малих групах (5 – 6 учнів) разом з учителем.
Інтерактивне навчання:
§   рухливе
§   жваве
§   енергійне.
Під час інтерактивного навчання діти та учні:
§   активно спілкуються
§   сперечаються
§   не погоджуються з співрозмовником
§   перечать один одному.
Чим відрізняються “активні методи навчання” від “інтерактивного навчання”?
“Активні методи начання” – це навчання, яке дає можливість дітям у дошкільних закладах та учням школи в парах, мікрогрупах, або малих групах маніпулювати предметним матеріалом шляхом спостережень, дослідів та випробувань різних можливостей для розв’язання поставленої задачі чи проблеми.
“Інтерактивні методи навчання” – це навчання, яке дає можливість дітям у дошкільних закладах та учням школи в парах, мікрогрупах, або малих групах опрацьовувати навчальний матеріал розмовляючи, дискутуючи та обговорюючи різні точки зору.

Чому інтерактивні методи навчання успішні в початкових класах?

Дитина віку початкових класів задає багато запитань, які починаються запитальними займенниками: “як?” та “чому?”. Питання дитини віку початкових класів стосуються, майже без винятку, світу, який її оточує.
Вихователям і учителям пропонується заохочувати дітей ставити запитання, які починаються займенниками “як?” і “чому?”. Відповіді дітям необхідно шукати не в книжках чи підручниках, а за допомогою спілкування, використовуючи інтерактивні технології навчання.
Пам’ятай, що коли дитина молодшого шкільного віку чемненько сидить за партою, дивиться на Тебе і слухає – вона не навчається.

Як розвивається культура мовлення під час уроків, на яких використовуються інтерактивні методи навчання?

У других, третіх та четвертих класах початкової школи діти починають прагнути взаєморозуміння. Коли дитина-слухач не погоджується, бо не розуміє того, що дитина-мовець старається пояснити, виринає суперечка.
Співрозмовник, який має навики культурного спілкування, не розуміючи почуте, ставить запитання. Дитина-спірозмовник, не розуміючи почуте, починає перечити. В такий спосіб виринає сутичка – суперечка.
Таку суперечку учителям необхідно заохочувати під час уроків. Додатково учителям треба спеціально планувати так, щоб суперечка між дітьми відбувалася. Нажаль, часто буває навпаки, коли на перервах у школах можна почути від учителів “Діти, не сваріться!”. Учителі не свідомі, що якраз через суперечку, неузгодженість думок, діти природньо розвивають та поглиблюють свої знання.
Важливою частиною інтерактивного навчання є зосередженість на культурних формах спілкування. Навики культурного спілкування можна розвинути лише тоді, коли в учнів є багато можливостей, перебуваючи під наглядом учителя, - активно сперечатися. У школах часто присвячуються окремі уроки, які називаємо “культура мовлення”. Нажаль, під час таких уроків дітям лише пояснюються «правильні форми» спілкування, а до дійсного їхнього випробування допускається рідко.
Найкращий спосіб, щоб діти віку початкових класів мали багато можливостей сперечатися та активно розвивати навики культурного усного мовлення – це діяльність у різних куточках чи центрах, де вони працюють парами, мікрогрупами або малими групами разом з учителем. Важливо, щоб під час діяльності учні жваво, енергійно та діяльно спілкувалися.
Пам’ятай, що якщо Ти вимагаєш, щоб учень чемно сидів на уроці, а на перерві не сперечався, він не навчається.
На сьогоднішній день я маю 12 років педагогічного стажу і весь час я шукаю все нові і нові шляхи удосконалення навчально-виховного процесу, які б допомагали зацікавити дітей учбовим матеріалом. Усна мова – основа писемної. Перед тим як навчитись писати, людина повинна навчитися говорити і читати. Тоді і писемний виклад думок буде правильним і досконалим.
Традиційна методика уроків читання ставила перед вчителями таку мету: розвивати уміння і бажання читати, розширювати коло дитячого читання. На сьогоднішній день, на мою думку, не менш важливо саме на цих уроках розвивати й інші види мовленнєвої діяльності: вміння досконало користуватися усним і писемним мовленням. А це не тільки достатність  лексичного запасу.  То важливо не лише розвивати словник учнів, а й навчити користуватися виражальними можливостями слова для точної передачі думки.
Ж. Піаже, досліджуючи егоцентричність дитячого мовлення констатував: «…крім слів, якими дитина ритмізує свою власну діяльність, вона, без сумніву, зберігає велику кількість невисловлених думок. А ці думки тому не висловлюються, що дитина не має для цього засобів; засоби ці розвиваються лише під керівництвом дорослих і педагогів у спілкуванні.»
         Всі вчителі повинні зрозуміти, що читання – предмет, який одночасно є дійовим засобом навчання й інструментом для навчання інших предметів. Кожний урок має просувати дитину в оволодінні способами і навичками правильного і досить швидкого читання. Зважаючи на це, я намагаюся активно впливати на удосконалення навичок читання, виховання орфографічної грамотності учнів.
         Спираючись на те, що провідною діяльністю молодших школярів є гра, то увагу школярів спрямовую на ігрову дію. Так до процесів запам’ятовування, осмислення підключаються глибокі переживання учнів, які роблять їх інтенсивнішими, і навчання проходить без особливих зусиль при великому емоційному піднесенні.     Це легше зробити за допомогою інтерактивних методів навчання. Так я стала впроваджувати такі інтерактивні технології: роботу в парах («Обличчям до обличчя»); «Один – удвох - усі разом»; «Думати працювати в парі, обмінюватись думками»; ротативні (змінюванні) трійки; «Два-чотири-усі разом»; «Карусель»; роботу в малих групах та інші.
         Я впроваджувала таку роботу поступово. Перш за все, я почала тісно працювати з батьками учнів класу. У 1 класі на батьківських зборах мною було проведено анкетування для виявлення набутих творчих здібностей дітей. Це допомогло виявити інтереси та схильності дітей, щоб під час навчально-виховного процесу спиратися на ті, що маються, та розвивати ті, що
На уроках я дотримуюсь таких правил:
     1. Ніколи і нічого не робити за учнів.
     2. Ставити перед учнями такі завдання, з якими вони впораються. І не тому, що так їм легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знанням і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання.
     3. Уважно слідкувати за рухом кожного учня, в той же час не стаючи стороннім контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.
     4. Постійно знайомити дітей з тими засобами, які винайшло людство для 7-9-річних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формувати в них потребу користуватися цими засобами систематично.
За умов парної роботи всі учні класу отримують можливість говорити, висловлюватися. Така робота дає час подумати, обмінятися ідеями з товаришем і лише потім озвучити свої думки. Таким чином діти мають можливість розвивати свої творчо-мовленнєві здібності, вміння висловлюватися, критично мислити, вміння переконувати і вести дискусію.
         Так, для вчителів початкових класів я пропоную деякі вправи для молодших школярів на уроках  читання.
Робота в парах
«Чарівні малюнки»
Вчитель  викладає на стіл малюнки. Наприклад: «молоток», «абрикос» і «капелюх». Щоб відгадати «зачароване» слово, учні повинні з’єднати у слово перші букви назв предметів на малюнках (мак).
«Обличчям до обличчя» - «Перевернуті слова»
Така вправа спрямована на розвиток здатності до буквеного аналізу кожного слова і на здобуття досвіду озвучування незвичних, несподіваних буквосполучень. Для цього використовуються картки зі словами (3-5 букв). Слова читаються справа наліво.

Технології ситуативного моделювання
Розігрування ситуації за ролями «Драматизація»
Навчання в команді «Маленький казкар»
Такий прийом навчання є доцільним у післябукварний період; він використовується доти, доки діти не навчаться швидко і легко читати слова, які містять 3-5 і т.д. літер. А щоб ця гра не набридла і завжди була цікавою, можна її урізноманітнювати, придумавши казку. Завдання дітей: розіграти ситуацію за ролями одночасно швидко читати запропоновані вчителем короткі слова.
Наприклад:
«Жив – був … хто? (запропонувати прочитати) дід. У нього болів … що? ... зуб. Зайшов він (куди?) у … дім. Хотів з їсти (що?) … сир. Раптом прилетіла (хто?) … оса. Вона впала (куди?) у … суп. ЇЇ врятувала (хто?) … баба. За це оса вкусила бабу за (що?) за … ніс. Довго слухав дід бабин ( що?) … крик. Оса не розгубилася та й полетіла (куди?) на … луг. От і казці кінець.»

Вправи, пов’язані з перевтіленням
               «Мовна пластика»
Використовується для розвитку творчої уяви, рухового досвіду дитини, збудження емоційного стану.
Показати пантомімою обране словосполучення типу: духмяна квітка, швидкий вітер тощо (можна і навпаки).
Технологія «Мікрофон»
Тема. Усна народна творчість. Малі фольклорні форми.
Завдання: згадати і прочитати напам’ять одну з малих фольклорних форм.
Передаючи символічний «мікрофон», охочі висловлюються швидко, чітко та  не перебиваючи один одного.

Технологія «Метод «Прес»
Тема.  На язиці медок, а на думці льодок. «Лисиця та їжак»
Три пари працюють одночасно. Перед кожною стоїть завдання відповідати на поставлене  запитання виключно за поданим кліше:
1 пара – «Я вважаю, що…»
2 пара – «… тому, що…»
3 пара – «Таким чином,…»
            Отже відповідь однієї з пари набула такого вигляду:
- Я вважаю, що українська казка «Лисиця та їжак» є народною, тому що вона не має одного письменника, її вигадав народ. Таким чином, казки, які вигадав народ, є народними.
            .
Малі групи
            Роботу треба організувати таким чином, щоб у кожній групі були учні з різним рівнем навчальних досягнень. Успіх або невдача відбиваються на результатах усієї групи.
1. Вчитель пропонує малим групам словосполучення. З даним словосполученням кожна група складає якомога більше розповідних речень. Наприклад, сонечко весна;  мама посмішка. Перемагає та група, яка більше склала речень.
2. Учасники отримують різні тексти, і кожен з них готує сусіда читати незнайомий текст, пояснює значення нових слів. Учні в цьому випадку працюють як вчителі.
3. Виконання вправ за підручником. Учня з високим рівнем навчань можна використати для консультацій і контролю.
4. Взаємодиктанти. Для таких диктантів може слугувати будь-який текст, що вивчається. З цією метою можна брати окремі слова та вислови. Добрий матеріал для взаємних диктантів – вправи за підручником.
5.  «Єдиний початок» (активізація словника, оцінювання оригінальності мислення, вміння долати стереотипи).
Скласти речення з 4-5 слів, кожне з яких починається з однакової букви: П, К чи У.

            Робота в парах змінного складу може успішно застосовуватися під час розучування віршів. Спочатку ведеться поверхове опрацювання вірша з усім класом, виписуються нові слова, з’ясовується їх значення, вчитель виразно читає його. Потім здійснюється більш докладне опрацювання: учні вивчають його напам’ять, працюють один з одним по черзі.
            Можна розучувати вірші без попередньої класної роботи. Спочатку опрацьовується новий вірш з одним учнем з високим рівнем навчальних досягнень, а потім цей вірш учні розучують частинами, працюючи з різними партнерами по черзі (навчаючи – навчаюся сам  «Кожен учить кожного»).

Висновки
            Безсумнівно, що першорядним на уроках читання є розвиток уміння читати (вголос і мовчки), однак повноцінна робота над текстом потребує залучення дітей до всіх видів мовленнєвої діяльності, тому я пропоную не лише розвиток рецептивних, а й продуктивних видів мовленнєвої діяльності (говоріння, письма). При цьому великого значення надається самостійності мислення у роботі над текстом, умінню спілкуватися, співпрацювати з однокласниками.
               Прийоми такої роботи мобілізовують усі мовні уміння та навички, звільняють дітей в нашому класі від стереотипів мислення, активізують процеси творчої уяви, готують малюків до оволодіння технікою слова , впливають та сприяють реалізації мовотворчих завдань, які стають справжніми авторськими літературними здобутками молодших школярів.
         Завдяки використаним мною інноваційним технологіям у дітей збільшується лексичний запас, розширюється тематика й поглиблюється логіка міркувань у висловлюваннях. Помітно зростає швидкість читання (50%  учнів класу перевищують встановленні норми читання для свого віку, 30%  учнів вкладаються у встановленні норми). Метою моїх уроків є навчити дітей не тільки думати про те, що вони чують, а й насолоджуватися, переживати казку, вірші чи оповідання. Намагаюся навчити бачити за словами образи і картини, привчати відчувати чуйну (емоційну) основу слів, для того щоб побачити прочитане немовби насправді (візуалізація). Переказуючи прочитане, вони вміють показати інтонацією, голосом радість, щирість, трагедію, відчуття полегшення, втому та ін.
            Запропоновані методи роботи доступні і цікаві для учнів даного віку. Вони сприяють самонавчанню, передбачають завдання для групової, фронтальної, індивідуальної роботи, завдання на вибір, самоконтроль, різні види відповідей та міркувань. А головне, завдяки інноваційним методам  вдалося подолати сором дітей у самостійних висловлюваннях.
            Отже, інноваційної технології дають учителю можливість особистісно орієнтувати роботу на кожного учня, підвищуючи якість їх знань.

Список використаної літератури
1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И. Щукиной. – М.: Просвещение, 1984.
2. Алиева Е.Г. Творческая одаренность и условия ее развития // Психологический анализ учебной деятельности. - М.: ИП РАН, 1991.
3. Кашлев С.С. Интерактивные методы обучения педагогике. – Минск: Высшая школа. – 2004.
4. Корнеева Л.И. Современные интерактивные методы обучения в системе повышения квалификации руководящих кадров в Германии: зарубежный опыт. -  2004. N 4 (32). С. 78-83.

5. Розвивальні ігри, вправи та завдання в початковій школі. Упоряд. І.В. Челмакіна. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 144с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання»; Вип. 6 (30)).

Виступ  на районному МО вчителів початкових класів 

2015 рік
Опис ключових змін до оновленої програми з літературного читання
Обговорення навчальної програми з літературного читання актуалізувало проблему формування читацької активності та розвитку читацького інтересу в учнів початкової школи. Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні та організації уроків літературного читання.
Найактивніше піднімалося питання кола читання, його осучаснення, та проблема контролю техніки читання. Окремі дописувачі говорили про спрощення літературознавчої пропедевтики. При обговоренні, у більшості випадків, педагоги відходили від програми до підручника і до технології уроку (те, що вчителю ближче).
На основі результатів узагальнення коментарів нами були визначені завдання, які зорієнтували нас на напрямки оновлення програми:
1.                Конкретизувати в програмі позиції, які спрямовують вчителя на реалізацію компетентнісного підходу та формування ціннісного ставлення до читання як джерела знань і як засобу естетичного задовлення.
2.                Оновити коло читання в кожному класі, ввівши імена сучасних дитячих письменників, вилучивши імена тих, кого немає в підручниках (оскільки підручники на даному етапі не змінюватимуться), та тих, чиї твори за змістом не відповідають реаліям життя.
3.                Спростити вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня (зняти кількісні показники характеристики навички читання, переглянути вимоги до власних висловлювань учнів, обов’язкової кількості творів напам’ять, сформулювати вимоги через опис конкретних практичних дій, які може виконати дитина, і виконання, яких може перевірити вчитель; описати у вимогах рівневий розвиток певної дії дитини, визначеній у відповідній змістовій лініії, по класах).
4.                Визначити конкретні теми відповідно до змістової лінії і розділу, вилучивши з тексту програми опис методики роботи над літературним творм (методика має бути окремим документом). При цьому конкретизовані теми мають чітко окреслювати поняття чи дії, які треба відпрацювати на уроці. Така конкретизація повинна полегшити вчителю створення календарно-тематичного планування і процес підготовки до уроку.
Отже, на виконання поставлених завдань в проекті оновленої програми розставлені акценти на особливостях реалізації компетентнісного підходу на уроках читання. У пояснювальній записці розширено ряд видів діяльності дитини на уроці: до читацької і творчої додано комунікативну, що реалізується через організацію діалогу/дискусії за змістом літературного твору. Крім того, поряд із завданням формування навички читання рівнозначним ставиться завдання формування навички слухання, що є важливим складником комунікативних навичок. Результативність комунікативної діяльності представлена у вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учня (наприклад: висловлює власні міркування щодо прочитаного: що вразило, що змусило задуматися, чому цю книжку варто прочитати; називає, які теми книжок цікавлять; назви улюблених творів та імена улюблених авторів).
Учителя зорієнтовано на посилення діяльнісної складової уроку через організацію роботи щодо формування навичок роботи з книжкою. Учні засвоюють знання про підручник як навчальну книгу, набувають уміння орієнтуватись у його структурі, користуватись умовними позначками, засвоюють пам’ятки-алгоритми щодо організації самостійної роботи з підручником. Акцентовано увагу на тому, що впровадження компетентнісного підходу потребує індивідуалізації читацької діяльності учнів, залучення їх до самоперевірки і самоконтролю своїх навчальних досягнень та організації практико-орієнтованої роботи над літературним твором. Для підготовки вчителем практико-орієнтованих завдань у програмі конкретизовані вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня (наприклад: «користується прийомами з розвитку темпу читання» замінено на «виконує вправи з...»; «має уявлення про один із способів зображення персонажа – опис його зовнішності» замінено на «знаходить в тексті опис зовнішності персонажа» тощо). Запропоновані конкретизовані вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня посилять зв’язок уроків літературного читання з життям (наприклад: називає ситуації, коли використовують лічилки, мирилки, скоромовки, загадки; використовує лічилки, мирилки, скоромовки, загадки, співаночки в іграх з ровесниками).
В оновленій програмі окреслюється вимога формування естетичних цінностей через зміст і художні образи літературних творів. Запропоновано формувати в учнів розуміння читання не тільки як джерела знань, а й як засобу естетичного задоволення. Чинна ж програма акцентує увагу на формуванні соціальних та морально-етичних ціннісних орієнтирів. В оновленій програмі змінені акценти у використанні виховного потенціалу літературних творів. Дітям пропонується оцінювати не персонажа, позитивний чи негативний він, а вчинок персонажа. Це зорієнтує дитину на те, що будь-хто може творити добро, помилившись один раз, можна змінити себе і у кожного є своя позитивна риса.
Для оновлення кола читання (завдання 2) використано рекомендаційний список імен дитячих письменників (по класах), наданий Національною бібліотекою для дітей, список із 111 імен, який був запропонований керівниками електронних ресурсів, на яких представлена дитяча література («КЛЮЧ», «Барабука», «Казкарка»).
У 2 класі до кола читання включені імена Сашка Дерманського, Володимира Читая, Ніни Найдич, Володимира Верховеня, Ігоря Січовика, Мар’яни Савки, Наталки Поклад, Лесі Ворониної, Марини Павленко, М.Солтис-Смирнова (всього додано 10 імен авторів, вилучено – 11).
За результатами дискусії щодо контролю й оцінювання техніки читання за кількісними показниками, що була ініційована коментаторами, прийнято рішення: зняти кількісні показники темпу читання у кожному класі. У програмових вимогах залишено опис якісної характеристики навички читання (наприклад, учень/учениця 4 класу читає вголос свідомо, правильно, виразно із дотриманням основних норм літературної вимови і мовчки (усвідомлено) в оптимальному для розуміння темпі).
Щодо організації уроків читання, то у програмі зазначена варіативність у розподілі навчальних годин протягом року: 3,5 год на тиждень – І варіант: 3 год літературного читання щотижня та 1 год літературного читання (позакласне читання) кожний другий навчальний тиждень (через тиждень); ІІ варіант: І семестр – 3 год на тиждень, ІІ семестр – 4 год на тиждень. Вибір учителем першого варіанту дозволить внести в уроки позакласного читання (а з української мови – в уроки розвитку зв’язного мовлення) певну системність, оскільки вони будуть проходити за розкладом в один і той самий день тижня, лише буде чергування: перший тиждень – урок розвитку зв’язного мовлення, другий тиждень – урок позакласного читання. Другий варіант розподілу годин є традиційним.










ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
(мови навчання: українська і мови національних меншин)
2-4 класи
Поточна перевірка і поточне оцінювання

Об’єктами поточної перевірки навчальних досягнень учнів з літературного читання є
складники читацької компетентності:
навички читання (правильність, спосіб, виразність, темп, розуміння прочитаного) вголос і мовчки;
досвід читацької діяльності учнів (обізнаність з колом дитячого читання, практичне засвоєння літературознавчих понять, уміння  працювати з літературним твором, дитячою книжкою, довідковою літературою);
уміння читати напам’ять віршовані твори, твори малих жанрів (2-4 кл.), прозові твори (3-4 кл.);
складники комунікативної компетентності:
досвід мовленнєвої діяльності: аудіативні уміння; уміння переказувати зміст прочитаного твору, уміння складати усне висловлювання за змістом прочитаного, прослуханого (2-4 класи).
Поточна перевірка навички читання здійснюється в усній формі з урахуванням усіх показників (правильність, спосіб, розуміння, виразність, темп). Окремо темп читання із застосуванням кількісних показників учителем не перевіряється.
Подані показники є орієнтиром для розвитку темпу читання, а не перевірки та оцінювання. Вони можуть бути використані для організації само- та ваємоперевірки учнями темпу читання, а також одержання вчителем фактичного матеріалу для вибудовування стратегії організації роботи учнів на уроках.
Кількісні показники темпу читання вголос
(для розвитку темпу читання)
Клас
І семестр
ІІ семестр
2
35-45 сл/хв
50-60 сл/хв
3
65-70 сл/хв
75-80 сл/хв
4
80-85 сл/хв
90-95 сл/хв

Такий показник розвитку навички читання як виразність перевіряють на знайомому тексті, але окремо від інших показників не оцінюється.
Поточна перевірка навички читання вголос здійснюється в усній формі індивідуально у комплексі з усіма показниками: правильність, спосіб, виразність, темп, розуміння прочитаного. Для читання учневі пропонують незнайомий художній, науково-художній текст, який у кожному класі відрізняється складністю змісту, мовою твору, побудовою речень, обсягом       (у 2 класі – 120-150 слів; у 3 класі – 180-210 слів, у 4 класі – 240-270 слів). Після читання вголос учню пропонується усно або письмово виконати завдання на розуміння прочитаного.
Перевірка навички читання вголос, у тому числі розуміння прочитаного, може здійснюватись після першого і наступних перечитувань твору. Якщо перевірка здійснюється після першого перечитування, то виразність не враховується, а запитання мають стосуватись фактичного змісту твору: хто?, що?, які?, де?, коли?, як?; які і як відбувалися події?; хто персонажі?, що вони робили?, до якого жанру належить твір?. Якщо перевірка здійснюється після наступних перечитувань, то виразність враховується, а завдання мають стосуватись визначення теми, основної думки; відтворення послідовності подій, встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків, рис характеру персонажів, мотивів їхніх вчинків.

Орієнтовні вимоги до оцінювання сформованості навички читання вголос

Рівень навчальних досягнень
учня/учениці

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий
1
Учень/учениця читає відривними складами, припускаючись численних помилок у закінченнях, наголошуванні слів, на пропуск, перестановку літер і складів, помилок мовного характеру. Повторно перечитує окремі слова, закінчення слів, робить великі паузи між словами, реченнями. Виявляє нерозуміння тексту як у цілому, так і змісту окремих речень
2
Учень/учениця читає переважно складами, з тривалими паузами, припускаючись численних помилок у закінченнях, наголошуванні слів, на пропуск, перестановку літер і складів, помилок мовного характеру. Виявляє нерозуміння тексту в цілому але розуміє зміст окремих речень
3
Учень/учениця значну кількість слів читає складами, не дотримуючись пауз між реченнями і смисловими групами слів. Припускається багатьох помилок на перестановку, заміну складів, звуків, слів, у наголошуванні слів. Виявляє нерозуміння тексту в цілому але частково розуміє зміст окремих фактів
Середній
4
Учень/учениця читає словами і складами. Читання монотонне. Часто припускається помилок у вимові, наголошуванні слів. Виявляє нерозуміння тексту в цілому, але розуміє окремі факти
5
Учень/учениця читає переважно словами. Припускається помилок на заміну, перестановку складів, у наголошуванні слів, порушує правила вимови. Виявляє неповне розуміння фактичного змісту тексту
6
Учень/учениця читає переважно плавно, цілими словами, припускаючись мовленнєвих помилок, а також у наголошуванні слів. Недостатньо повно розуміє фактичний зміст тексту. Припускається помилок, пов’язаних із розумінням основної думки твору, встановленні смислових зв’язків
Достатній
7
Учень/учениця читає плавно, цілими словами без зайвих пауз. Припускається кількох орфоепічних, мовленнєвих помилок. Виявляє достатнє розуміння фактичного змісту тексту. Припускається помилок, пов’язаних із розумінням основної думки твору
8
Учень/учениця читає плавно словами, правильно. Припускається окремих помилок у наголошуванні слів. Усвідомлює фактичний зміст тексту, але не повно розуміє його основний смисл. Припускається помилок щодо розуміння підтексту, встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків
9
Учень/учениця читає плавно словами і групами слів, правильно. Припускається окремих орфоепічних помилок. Усвідомлює фактичний зміст та основний смисл тексту. Припускається помилок щодо розуміння підтексту, встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків
Високий
10
Учень/учениця читає правильно, плавно словами і групами слів. Мають місце поодинокі орфоепічні помилки. У повному обсязі усвідомлює фактичний зміст та основний смисл текстів. Іноді припускається помилок щодо розуміння підтексту, встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків
11
Учень/учениця читає правильно, плавно словами і групами слів, із дотриманням норм літературної вимови. У повному обсязі, поглиблено усвідомлює фактичний зміст та основний смисл тексту. Іноді припускається неточностей щодо розуміння підтексту, встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків
12
Учень/учениця читає правильно, плавно, словами і групами слів із дотриманням норм літературної вимови. У повному обсязі, поглиблено розуміє фактичний зміст та основний смисл текстів, встановлює смислові, причиново-наслідкові зв’язки


Поточна перевірка навички читання мовчки у 2 класах здійснюється в усній формі і має діагностичний характер, у 3-4 класах – в письмовій формі фронтально за показниками: спосіб, темп, розуміння прочитаного. Учні мають прочитати текст мовчки і письмово виконати завдання. Для цього вчитель пропонує їм узяти в руки олівці. Після слова вчителя «Старт», учні розпочинають читання тексту. Через три хвилини вчитель говорить «Фініш» і учні ставлять олівцем крапку над словом, на якому зупинились. Далі учні дочитують текст і виконують запропоновані завдання.
Обсяг текстів у 2 класі – 170-230 слів; у 3 класі – 250-310 слів, у 4 класі – 330-390 слів.

Вимоги до формування змісту та оцінювання тестової роботи з перевірки навички читання мовчки в 3-4 класах
№
з/п
Види завдань
Кількість завдань
Кількість балів за кожне правильно виконане завдання
Максимальна кількість балів
1.
Читання мовчки: спосіб і темп.
Спосіб читання мовчки оцінюється 1 балом за наявністю/відсутністю артикуляції під час читання.
Темп читання максимально оцінюється 3 балами. Вчитель враховує обсяг тексту, який учень встиг прочитати за три хвилини: повністю (3 бали), не менше 2/3 (2 бали), не менше половини (1 бал), менше половини (жодного бала).
1
4
4 бали
2.
Розуміння прочитаного



2.1
Завдання закритого типу, які передбачають вибір одного із запропонованих трьох варіантів відповідей
4
1 бали
4 балів
2.2
Завдання відкритого типу, що виконуються без опори на запропоновані варіанти відповідей (на встановлення відповідності; на встановлення правильної послідовності; з короткою відповіддю: самостійне утворення форм слова, добір слів за певною ознакою тощо; з розгорнутою відповіддю творчого характеру: побудова речень, продовження тексту, висловлення власної думки тощо)
2
2 бали
4 бали
Разом
7
-
12 балів

Зміст завдань такий самий, як і для перевірки розуміння учнями прочитаного вголос. Максимальна кількість балів за розуміння прочитаного мовчки становить 8 балів. Перевірка розуміння прочитаного мовчки тексту повторного його перечитування не передбачає.
Поточну перевірку досвіду читацької діяльності учнів (за усіма показниками: обізнаність з колом дитячого читання, практичне засвоєння літературознавчих понять, уміння працювати з літературним твором, дитячою книжкою, довідковою літературою) здійснюють у комплексі з поточною перевіркою уміння складати висловлювання за змістом прочитаного, прослуханого в усній та письмовій формах.
Для цієї перевірки добирають завдання згідно з державними вимогами до навчальних досягнень учнів у чинній навчальній програмі з літературного читання.
Оцінювання результатів усної перевірки досвіду читацької діяльності учнів та уміння складати висловлювання за змістом прочитаного, прослуханого здійснюють за поданими вимогами.

Орієнтовні вимоги до оцінювання досвіду читацької діяльності
та уміння складати висловлювання за змістом прочитаного,
прослуханого під час усної перевірки
Рівень
навчаль-них
досягнень учня/учениці

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий
1
Учень/учениця усвідомлює окремі фрагменти змісту твору, частково виконує завдання за змістом тексту лише зі значною допомогою вчителя. Припускається численних мовних, мовленнєвих, орфоепічних помилок
2
Учень/учениця зосереджує свою увагу на окремих епізодах, зазвичай емоційно забарвлених; частково розуміє значення окремих слів, словосполучень, речень у тексті; виконує окремі завдання за змістом твору лише зі значною допомогою вчителя. Припускається численних мовних і мовленнєвих помилок
3
Учень/учениця зосереджує свою увагу лише на подіях; не завжди розуміє, як вони пов’язані між собою; виконує завдання за змістом твору лише зі значною допомогою вчителя; спроможний(а) розрізнити твори за їх жанровими ознаками (казка, вірш, оповідання), назвати окремі структурні елементи дитячої книжки (обкладинка, сторінка, назва книжки) лише після кількаразового пояснення вчителя. Мовлення характеризується наявністю багатьох орфоепічних і мовленнєвих помилок
Середній
4
Учень/учениця виконує завдання за змістом твору, називає окремих персонажів, дає відповідь на запитання за змістом тексту лише з допомогою вчителя; утруднюється практично розрізнити жанрові ознаки вивчених творів. Припускається багатьох мовних і мовленнєвих помилок
5
Учень/учениця виконує завдання за змістом твору, усвідомлює його фактичний зміст з допомогою вчителя; може точно, як у тексті, назвати окремих персонажів. У розрізненні основних жанрів вивчених творів потребує допомоги вчителя. Утруднюється правильно назвати призначення окремих структурних елементів дитячої книжки. Висловлює (без аргументації) найпростіші оцінювальні судження щодо поведінки, вчинків персонажів («хороший», «поганий»). Припускається мовних і мовленнєвих помилок
6
Учень/учениця самостійно виконує завдання за змістом твору, усвідомлює його фактичний зміст з незначною допомогою вчителя. Висловлює (без аргументації) власне ставлення до подій, вчинків персонажів, користуючись елементарною оцінювальною лексикою. Виявляє нестійкі уміння у практичному розрізненні основних жанрів вивчених творів. Правильно називає та усвідомлює призначення окремих структурних елементів дитячої книжки. Не повною мірою володіє способами пошуку навчально-пізнавальної інформації у виданнях довідкового характеру. Наводить кілька прикладів літературних творів, що вивчались, окремі з них – за авторською приналежністю. З допомогою вчителя усвідомлює в тексті роль окремих яскравих, образних висловів.
Виконує завдання на словесне малювання, придумування творів за аналогією з прочитаним, вміє читати за ролями.
Почасти припускається мовних і мовленнєвих помилок
Достатній
7
Учень/учениця переважно самостійно виконує завдання за текстом: усвідомлює фактичний зміст, визначає і називає персонажів твору; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему, складає план твору з допомогою вчителя. Знаходить у тексті засоби художньої виразності, хоч і неповно розуміє їх функції у творі. Розрізняє твори за жанровими ознаками з незначною допомогою вчителя. Правильно наводить не менше 1 прикладу вивчених програмових творів, в окремих випадках неправильно називає їх авторів. З незначною допомогою вчителя виявляє уміння орієнтуватися у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення. Виявляє нестійкі уміння здійснювати пошук навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях. Припускається окремих мовних та мовленнєвих помилок
8
Учень/учениця загалом самостійно виконуючи завдання за текстом: висловлює власне ставлення до подій, вчинків персонажів, користуючись елементарною оцінювальною лексикою, спираючись на текстовий матеріал; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему твору з незначною допомогою вчителя; в цілому самостійно складає план твору. Переважно самостійно практично розрізняє твори за жанровими ознаками; правильно наводить не менше 2 прикладів вивчених програмових творів, в окремих випадках неправильно називає їх авторів; виявляє уміння орієнтуватися у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення, не завжди застосовує набуті знання у практичній діяльності. Потребує удосконалення уміння знаходити навчально-пізнавальну інформацію у виданнях довідкового характеру. Є поодинокі мовленнєві помилки
9
Учень/учениця самостійно виконує завдання за текстом: висловлює власне ставлення до подій, вчинків персонажів, припускаючись неточностей у формулюванні найпростіших оцінювальних суджень; спираючись на текстовий матеріал, знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему твору, складає план. Не завжди може пояснити роль окремих авторських засобів художньої виразності
Практично розрізняє твори за жанровими ознаками (з незначною допомогою вчителя). Самостійно перераховує основні жанрові ознаки творів (іноді припускається помилок). Вміє знаходити у текстах порівняння, читати за ролями, складати за допомогою вчителя власні міні-твори (загадки, лічилки, казки тощо).
Правильно наводить не менше 3 прикладів вивчених програмових творів, припускається помилок у визначенні їх авторів. З незначною допомогою вчителя орієнтується у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення. Володіє операційною стороною діяльності з пошуку потрібної книжки, навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях
Високий
10
Учень/учениця правильно виконує завдання за текстом: висловлює оцінювальні судження щодо поведінки, вчинків героїв, використовуючи авторські засоби художньої виразності. Розуміє їх функції у творі. Формулює запитання до окремих абзаців тексту; самостійно визначає тему твору; пояснює зв’язок заголовка із змістом твору; визначає у тексті структурні елементи (зачин, основну частину, кінцівку); складає план твору. Практично розрізняє казку, вірш, оповідання та правильно наводить не менше 1 прикладу кожного жанру. Орієнтується у світі дитячих книжок, правильно називає 3 вивчених програмових твори та в окремих випадках неправильно називає їх авторів. Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться). Самостійно здійснює пошук навчально-пізнавальної інформації у довідкових виданнях
11
Учень/учениця правильно виконує завдання за текстом; висловлює оцінювальні судження щодо поведінки і вчинків героїв з використанням відповідної оцінної лексики, аргументує свої відповіді з посиланням на текст. Висловлює та аргументує своє ставлення не лише до подій, а й до змісту твору загалом, вдало використовуючи авторські засоби художньої виразності. Самостійно визначає тему і основну думку твору. В окремих випадках не точно розуміє підтекст (4 кл.).
Орієнтується у світі дитячих книжок, розрізняє та порівнює їх за жанрово-родовими ознаками, тематичним спрямуванням, авторською приналежністю. Правильно наводить не менше 2 прикладів кожного жанру. Правильно називає 3 вивчених програмових творів та їх авторів. Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться). Самостійно володіє операційною стороною пошуку навчально-пізнавальної інформації у виданнях довідкового характеру; застосовує знання, уміння й навички під час вивчення інших шкільних предметів
12
Учень/учениця швидко і правильно виконує завдання за текстом. Висловлює власне ставлення до змісту твору, добираючи відповідні аргументи щодо певної позиції. Самостійно орієнтується в колі дитячого читання: розрізняє, порівнює, наводить приклади книжок за жанровим, тематичним спрямуванням, авторською приналежністю, правильно наводить більше 2 прикладів, визначає найпростіші їх жанрові ознаки. Правильно називає більше 3 вивчених програмових творів та їх авторів.
Знаходить в текстах порівняння, придумує порівняння; складає міні-твори: казки, лічилки, загадки, римовані рядки; придумує продовження прочитаних творів.
Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться). Орієнтується в структурі і змісті різних типів дитячих видань; самостійно користується різними видами бібліотечно-бібліографічної допомоги під час вибору книжок; виявляє уміння правильно формулювати свої читацькі запити; застосовує набуті знання та вміння у практичній діяльності

Письмова перевірка досвіду читацької діяльності у 2 класі передбачає первинне ознайомлення учнів із текстом під час читання його вголос учителем. При цьому другокласники мають стежити за читанням по тексту. Учні 3-4 класів читають текст самостійно мовчки або пошепки. Після первинного ознайомлення з текстом, під час його опрацювання учні виконують письмові завдання на перевірку сформованості вмінь визначати основну думку твору, його тему, розрізняти жанри, встановлювати послідовність подій у творі, характеризувати вчинки дійових осіб, пояснювати зображувальні можливості художнього слова тощо. У 2 класі письмова частина роботи передбачає 3 завдання з перевірки уміння працювати з літературним твором і 1 творчого завдання. У 3-4 класах – 1 завдання з такого показника досвіду читацької діяльності, як обізнаність з колом дитячого читання; по 2 завдання з таких показників, які практичне засвоєння літературознавчих понять і уміння працювати з літературним твором, дитячою книжкою, довідковою літературою та 1 творчого завдання.
Водночас частина цієї перевірки у 3-4 класах, що виконується письмово,  може проводитись у тестовій формі. Тестова робота складається з завдань двох типів, вимоги до формування яких, їх кількості та оцінювання відповідно до кожного із зазначених показників досвіду читацької діяльності під час письмової перевірки подано у таблиці. Письмова робота укладається з 8 завдань таким чином, щоб загальна кількість балів дорівнювала 12, а зміст завдань охоплював усі, зазначені у таблиці, показники досвіду читацької діяльності.

Вимоги до завдань для поточної письмової перевірки
досвіду читацької діяльності в 3-4 класах
Показники
досвіду читацької діяльності учнів
Обізнаність з колом дитячого читання
Практичне засвоєння літературознавчих понять
Уміння працювати з літературним твором, дитячою книжкою, довідковою літературою
Тип, кількість
завдань та кількість балів за виконання кожного
2 завдання закритого типу які передбачають вибір одного із запропонованих трьох варіантів відповідей по 1 балу за кожне
або 1 завдання відкритого типу на встановлення відповідності, що оцінюється 2 балами
2 завдання закритого типу які передбачають вибір одного із запропонованих трьох варіантів відповідей по 1 балу за кожне
або 1 завдання відкритого типу на встановлення відповідності, що оцінюється 2 балами
1 завдання закритого типу, що оцінюється 1 балом;
1 завдання відкритого типу на встановлення правильної послідовності, що оцінюється 2 балами;
1 завдання відкритого типу з короткою відповіддю, що оцінюється 2 балами;
1 завдання з розгорнутою відповіддю (творче), що оцінюється 2 балами

Об’єктом поточної перевірки є уміння читати напам’ять віршовані і прозові твори. Перевірку здійснюють усно, індивідуально протягом наступних 2-3 уроків після опрацювання твору, що вивчається напам’ять. Окремі уроки на перевірку уміння читати напам’ять не відводять.

Орієнтовний розподіл поточної перевірки уміння читати напам’ять
Вид поточної перевірки
2 клас
3 клас
4 клас
І
сем.
ІІ
сем.
І
сем.
ІІ
сем.
І
сем.
ІІ
сем.
Читання напам’ять віршованих текстів
2
2
3
2
3
3
Читання напам’ять
прозових текстів
-
-
-
1 уривок з казки
(30-35 слів)
1уривок з казки
(35-40 слів)
1 уривок з оповідання (35-40 слів)

Якість читання творів напам’ять визначають за такими вимогами:
правильність, повнота відтворення фактичного змісту твору;
виразність читання (чіткість дикції, інтонаційна правильність, уміння виявити своє ставлення до того, що читається; доречність використання мовленнєвих та позамовних (міміка, жести) засобів виразності;
дотримання орфоепічних норм (літературна вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у мовленнєвому потоці, а також наголошування слів). У дітей з органічними порушеннями вимови цей критерій не враховується.
Поточна перевірка досвіду мовленнєвої діяльності здійснюється окремо за кожним показником: аудіативні уміння (усно і письмово); уміння переказувати зміст прочитаного твору (усно), уміння складати висловлювання за змістом прочитаного, прослуханого (усно).
Для поточної перевірки аудіативних умінь – слухати й розуміти усне мовлення учням пропонується прослухати незнайомий текст, орієнтовний обсяг якого у 2 класі – 140-160 слів, у 3 класі – 210-230 слів, у 4 класі – 280-300 слів. Після прослуховування тексту учні усно або письмово виконують завдання на розуміння фактичного змісту сприйнятого на слух тексту (хто?, що?, які?, де?, коли?, як?), відтворення послідовності подій; встановлення смислових, причиново-наслідкових зв’язків, визначення теми твору. Для учнів 2 класу завдання мають стосуватись тільки фактичного змісту твору. Оцінювання аудіативних умінь в усній формі здійснюється за тими ж вимогами, що і оцінювання сформованості навички розуміння прочитаного.
Для письмової перевірки аудіативних умінь добирають 8 тестових завдань, з яких 4 завдання закритого типу з вибором однієї правильної відповіді серед трьох пропонованих варіантів по 1 балу за кожне і 4 завдання відкритого типу по 2 бали за кожне. Зміст завдань такі самі, як і для усної перевірки аудіативних умінь.
Поточна перевірка уміння переказувати зміст прочитаного твору відбувається в усній формі і оцінюється за поданими вимогами.

Вимоги до оцінювання вміння переказувати зміст прочитаного твору

Рівень
навчальних
досягнень учня/учениці

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий


1
Учень/учениця переказує фактичний зміст твору з опорою на поданий план окремими, не пов’язаними між собою реченнями. Припускається численних мовних, мовленнєвих, орфоепічних помилок. Невдало вживає у переказі велику кількість слів, словосполучень


2
Учень/учениця відтворює на основі поданого плану окремі, не пов’язані між собою фрагменти змісту твору. Припускається численних мовних і мовленнєвих помилок


3
Учень/учениця переказує на основі поданого плану менше половини змісту тексту. Його переказ характеризується непослідовністю, пропуском фрагментів, важливих для цілісного розуміння змісту, наявністю багатьох орфоепічних і мовленнєвих помилок
Середній


4
Учень/учениця недостатньо зв’язно відтворює з опорою на поданий план більшу частину фактичного змісту тексту. Порушує послідовність викладу, припускаючись мовних і мовленнєвих помилок

5
Учень/учениця зв'язно, але недостатньо повно, відтворює фактичний зміст твору з опорою на поданий план. Почасти порушує послідовність викладу. Припускається мовних і мовленнєвих помилок



6
Учень/учениця переказує з опорою на план зміст твору зв’язно, загалом повно, послідовно, хоч не завжди розрізняє основну й другорядну інформацію. Виявляє нестійкі уміння виділяти смислові частини тексту. Почасти припускається мовних і мовленнєвих помилок
Достатній


7
Учень/учениця відтворює зміст твору (з урахуванням виду переказу) зв’язно, достатньо повно, послідовно, з елементами аргументації поведінки, вчинків персонажів. Припускається окремих мовних та мовленнєвих помилок


8
Учень/учениця загалом самостійно, зв'язно, логічно, послідовно переказує (з урахуванням виду переказу) зміст твору. Використовує у мовленні авторські засоби художньої виразності, почасти невдало замінюючи їх власними. Є поодинокі мовленнєві помилки



9
Учень/учениця самостійно, зв’язно, послідовно, повно переказує          (з урахуванням виду переказу) зміст твору. Загалом вдало використовує у мовленні авторські засоби художньої виразності. Припускається поодиноких мовленнєвих помилок
Високий

10
Учень/учениця самостійно, зв’язно, логічно, повно переказує               (з урахуванням виду переказу) зміст твору, акцентуючи увагу на головному.

11
Учень/учениця самостійно, зв'язно, логічно, повно переказує                 (з урахуванням виду переказу) зміст твору, виділяючи головне. Під час переказу замінює діалоги розповіддю.

12
Учень/учениця самостійно будує розповідь, виділяючи головне та узагальнюючи зміст прочитаного. Використовує під час переказу засоби художньої виразності.

Підсумкова перевірка і підсумкове оцінювання
Об’єктами підсумкової (тематичної )перевірки є:
навичка читання вголос (правильність, спосіб, виразність, темп,розуміння прочитаного);
навичка читання мовчки (спосіб, темп, розуміння прочитаного);
досвід мовленнєвої діяльності: аудіативні уміння;
досвід мовленнєвої діяльності: уміння переказувати зміст прочитаного твору;
досвід читацької діяльності учнів: уміння працювати з літературним твором.
З метою уніфікації вимог до тематичних перевірок з навчальних предметів «Українська мова» і «Літературне читання» тематична перевірка з предмета «Літературне читання» здійснюється не за результатами опрацювання творів певного розділу/розділів кола читання (поданих у підручнику), а за визначеними об’єктами. Відповідно у кожному класі протягом навчального року проводять по 8 тематичних контрольних робіт, як у письмовій формі на окремому уроці, так і в усній – із виділенням 10-15 хвилин на кожному з певної кількості послідовних уроків. З огляду на це перелік літературних творів, які планується опрацювати протягом навчального року, рівномірно розподіляється на 8 блоків, у кінці вивчення кожного з яких і проводять контрольну роботу.

Зведений перелік робіт для підсумкових перевірок, які проводяться
в 2-4 класах з літературного читання
Вид перевірки
2 клас
3 клас
4 клас
І
сем.
ІІ
сем.
І
сем.
ІІ
сем.
І
сем.
ІІ
сем.
Навичка читання вголос (усно). Контрольні роботи № 4 і № 8
1
1
1
1
1
1
Навичка читання мовчки (письмово). Контрольні роботи № 2 і № 6
-
-
1
1
1
1
Аудіювання (письмово). Контрольні роботи у 3-4 класах № 1 і № 5; у 2 класі    № 1, № 2, № 5, № 6
2
2
1
1
1
1
Усний переказ прочитаного твору (усно). Контрольна робота № 3
1
-
1
-
1
-
Робота з літературним твором (письмово). Контрольна робота № 7
–
1
-
1
-
1
Підсумкова контрольна робота/ Державна підсумкова атестація
–
–
–
–
–
1
Загальна кількість перевірок за семестр
4
4
4
4
4
5

Тематичні контрольні роботи можуть проводити окремо за кожним із поданих у таблиці видів перевірок: сформованості навички читання вголос; сформованості навички читання мовчки; сформованості навички аудіювання; уміння усно переказувати літературний твір; сформованості уміння працювати з літературним твором. Водночас контрольні роботи можуть бути комбіновані: 1) з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного; 2) з перевірки навички читання мовчки із тестовими завданнями для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого завдання на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного.
Комбіновані роботи проводять тільки в 3-4 класах. Загальна кількість перевірок за семестр від вибору кількості комбінованих робіт не змінюється. При цьому протягом навчального року комбінованих робіт має бути не більше 3.
Контрольні роботи з перевірки навичок читання вголос, читання мовчки, аудіювання, усного переказу літературного твору і роботи з літературним твором як окремі роботи здійснюється за тими ж вимогами, що і поточна перевірка цих навичок.


Вимоги до формування змісту та оцінювання
комбінованої роботи в 3-4 класах
(з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного)
№
з/п
Види завдань
Кількість завдань
Кількість балів за кожне правильно виконане завдання
Максимальна кількість балів
1.
Текст (незнайомий учням) для самостійного читання з обсягом: у 3 класі – 250-310 слів; у 4 класі – 330-390 слів. Кількість слів, які потребують пояснення – не більше 2. Речення у тексті не мають містити більше 12 слів. Стиль тексту – художній
1
4 бали*
4 балів
2.
Завдання до тексту для перевірки розуміння його змісту і вміння працювати з текстом
6
1 бал
6 балів
3.
Творче завдання: письмове висловлення власної думки до змісту прочитаного тексту: в 3 класі – 2-3 речення, в 4 класі – 4-5 речень****
1
2 бали***
2 бали
Разом
8
-
12 балів

Вимоги до формування змісту та оцінювання
комбінованої роботи в 3-4 класах
(з перевірки навички читання мовчки із тестовими завданнями для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого завдання на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного)
№
з/п
Види завдань
Кількість завдань
Кількість балів за кожне правильно виконане завдання
Максимальна кількість балів
1.
Текст (незнайомий учням) для самостійного читання з обсягом: у 3 класі – 250-310 слів; у 4 класі – 330-390 слів. Кількість слів, які потребують пояснення – не більше 2. Речення у тексті не мають містити більше 12 слів. Стиль тексту – художній
1
по 4 бали*
4 бали
2.
Завдання до тексту закритого типу з вибором однієї правильної відповіді серед трьох пропонованих варіантів
2
1 бал
2 бали
3.
Завдання до тексту відкритого типу з короткою відповіддю
1
2 бали**
2 бали
4.
Завдання до тексту відкритого типу на встановлення послідовності або відповідності між 6 компонентами
1
2 бали**
2 бали
5.
Творче завдання до тексту: письмове висловлення власної думки до змісту прочитаного тексту: в 3 класі 2-3 – речення, в 4 класі – 4-5 речень****
1
2 бали***
2 бали
Разом
6
-
12 балів
* оцінювання навички читання мовчки здійснюється за тими ж вимогами, що і під час поточної перевірки;
** якщо завдання виконано частково, неточно – 1 балом;
***якщо у творчому завдання учень логічно, правильно висловлює думку, обґрунтовує її, дає свою оцінку вчинкам героїв, описаним подіям, завдання оцінюється          2 балами;
**** бали за письмову частину роботи з читання виставляють без урахування помилок за грамотність.

Для підсумкової перевірки можуть готуватись контрольні роботи з іншими підходами до структурування і комбінування завдань, але з обов’язковим дотриманням вимог до навчальних досягнень учнів, зазначених у чинній програмі з навчального предмета.

30.08.2016р. Організація дослідницької та пошукової діяльності на уроках в початкових класах за проектними технологіями.



Світ змінюється дуже швидко, і це змушує сучасну психологію переглядати роль і значення дослідницької поведінки в житті людини, а педагогіку орієнтує на переоцінювання ролі дослідницьких методів навчання. Цілком зрозуміло, що вміння й навички дослідницьког о пошуку обов’язково потребують не тільки ті, чиє життя пов’язано з науковою діяльністю. Вони необхідні кожній людині.
         Дитяча потреба в дослідницькому пошуку обумовлена біологічно. Кожна здорова дитина народжується дослідником. Невтомна жадоба нових вражень, допитливість, цікавість, прагнення спостерігати й експериментувати традиційно розглядають як важливі риси дитячої поведінки. Дослідницька активність — природний стан дитини. Вона спрямована на пізнання світу і хоче його пізнавати. Саме це внутрішнє прагнення до пізнання шляхом дослідження спричиняє дослідницьку поведінку та створює умови для дослідницького навчання.
         Що ж таке дослідження? Дослідження — це процес пошуку невідомого, нових знань, один із видів пізнавальної діяльності. Дослідницьке навчання формує в учнів здатність самостійно, творчо опановувати нові способи діяльності в будь-якій сфері людської культури. Дослідницький метод навчання — це організація пошукової пізнавальної діяльності дітей шляхом постановки педагогом пізнавальних і практичних завдань, що вимагають самостійного творчого розв’язання. За допомогою цього методу учнів залучають до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
         Виконання дослідницьких робіт у порівнянні з іншими формами навчальної діяльності дозволяє найбільш ефективно й поступово здійснити перехід від традиційного підходу в навчанні до нового, продуктивного навчання. Саме дослідницький підхід у навчанні спрямований на розвиток таких універсальних здібностей і компетенцій учнів, як:
·     здатність до самонавчання;
·     навички орієнтуватися в інформаційних потоках;
·     уміння бачити, усвідомлювати й розв’язувати проблему.
         Дослідницька орієнтація концентрує в собі інноваційний підхід до навчального процесу, в якому метою навчання є розвиток в учнів можливості опановувати новий досвід.
         Навчально-дослідницька діяльність учнів — одна із прогресивних форм навчання в сучасній школі. Вона дозволяє в повній мірі виявити й потім розвивати як інтелектуальні, так і творчі здібності учнів.
         Важливо саме в початковій школі створити умови для реалізації вікової потреби в пошуковій активності. Основу дослідницької діяльності складають:
·     розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
·     уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
·     уміння самостійно конструювати свої знання;
·     уміння інтегрувати знання з різних галузей наук;
·     уміння критично мислити.
         Оволодіння молодшими школярами на доступному рівні дослідницькою діяльністю зумовлює необхідність формування в них дослідницьких умінь. На сучасному етапі розвитку освіти в Україні вчителі мають:
·     включити молодших школярів у самостійне розв’язання навчальних завдань і допомогти відчути задоволення від дослідницької діяльності;
·     цілеспрямовано формувати мислення, розвивати інтелектуальні вміння, інакше кажучи, навчання розумових умінь, процесів пізнавального пошуку. Головним у розвитку інтелектуальних умінь стало критичне мислення;
·     створити умови для розвитку творчої особистості, її самовизначення та самореалізації, а також успішної соціалізації.
Зважаючи на термін навчання в початковій школі і важливість окремих способів діяльності для дітей молодшого шкільного віку, є необхідність виділення групи таких дій, які є найважливішими, незамінними у структурі кожного дослідницького вміння та доступними для засвоєння на початковому етапі навчання.
Акумулюючи дослідження науковців, передовий педагогічний досвід і власні розробки, ми вибудували систему формування дослідницьких умінь за такими напрямами:
·     уміння усвідомлювати проблему. Не можна вимагати від дитини, щоб вона, починаючи дослідження, чітко сформулювала проблему. Саме формулювання проблеми часто виникає лише тоді, коли проблему вже розв’язано. Не потрібно вимагати ясного формулювання проблеми, чіткого визначення мети. Досить її загальної приблизної характеристики;
·     уміння ставити питання. У процесі дослідження запитання відіграє ключову роль. Запитання націлює мислення дитини на пошук відповіді, таким чином викликає потребу в пізнанні;
·     уміння висувати гіпотези. Гіпотеза — це передбачене знання, але не доведене логічно та не підтверджене досвідом;
·     уміння давати визначення понять. Визначити поняття — указати, що воно означає, виявити ознаки, які йому належать. Мета визначення — уточнення змісту понять.
Прийоми визначення понять:
1) опис передбачує перерахування зовнішніх рис предмета з метою відмінності його від схожих із ним предметів;
2) характеристика передбачує перерахування лише деяких внутрішніх, суттєвих властивостей людини, явища, предмета, а не лише їх зовнішнього вигляду;
3) роз’яснення на прикладі використовують тоді, коли легше навести приклад, який ілюструє це поняття, ніж дати його визначення за допомогою роду або видової відмінності;
4) порівняння дозволяє виявити схожість або відмінність предметів:
·     уміння класифікувати. Класифікація — операція розподілення понять за певними ознаками;
·     уміння спостерігати. Спостереження — вид сприйняття, який характеризується цілеспрямованістю. Для того щоб спостереження стало можливим, треба мати спостережливість;
·     уміння й навички проводити експеримент. Експеримент — важливий метод дослідження. Будь-який експеримент передбачає проведення будь-яких практичних дій з метою перевірки та порівняння;
·     уміння висловлювати судження й робити умовиводи. Судження — висловлювання про предмети або явища, яке складається з твердження або заперечення чогонебудь;
·     уміння робити висновки;
·     уміння складати тексти. Особливий вид умінь — уміння працювати з текстом або з книгою.
Навички дослідницької діяльності формують поступово. Спираючись на вимоги навчальних програм початкової школи, я склала моделі учнів 1–4 класів з розвитку дослідницьких здібностей.
  
ОВОЛОДІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМИ ВМІННЯМИ Й НАВИЧКАМИ УЧНЯМИ 1 КЛАСУ

1. Уміння бачити проблеми:
·     намічає основне в практичному завданні;
·     виділяє наголошений склад;
·     визначає головне в мультфільмі, тексті.

2. Уміння ставити питання:
·     відповідає на низку запитань із загальної теми, відповідає на запитання «чому?»;
·     використовує засоби наочності як образну опору.

3. Уміння висувати гіпотези: вчиться бачити суперечності й висловлює думки про можливе рішення.

4. Уміння давати визначення поняттям:
·     виконує порівняння в одному напрямі (відмінність або схожість);
·     порівнює за формою, розміром, призначенням.

5. Уміння класифікувати предмети:
·     класифікує слова в групи за їх змістом;
·     виділяє зайве слово серед групи слів;
·     об’єднує предмети в групи за спільною ознакою.

6. Розвиток умінь спостерігати:
·     виділяє зовнішні ознаки знайомих предметів, явищ;
·     для полегшення розуміння визначень використовує наочність;
·     знаходить відмінності й подібності;
·     знаходить помилки в малюнках.

7. Розвиток умінь і навичок експериментувати:
·     намічає послідовність дій;
·     переказує коротко текст;
·     проводить нескладний аналіз тексту.

8. Розвиток умінь висловлювати судження та робити умовиводи: висловлює судження, робить висновок про його істинність.

9. Уміння робити висновок про приналежність предметів до загального родового поняття.

10. Розвиток умінь складати тексти:
·     вчиться складати тексти;
·     придумує заголовок, робить малюнок до прослуханого, прочитаного тексту;
·     виділяє на слух основні компоненти тексту.

 ОВОЛОДІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМИ ВМІННЯМИ Й НАВИЧКАМИ УЧНЯМИ 2 КЛАСУ

1. Уміння бачити проблеми:
·     виконує елементарний аналіз, завершує його простою логічною оцінкою;
·     аналізує інформацію.

2. Уміння ставити питання: уміє ставити питання й відповідати на них: «Чому ти так думаєш?», «Про що розповідається далі?».

3. Уміння висувати гіпотези: бачить суперечності, висловлює просте припущення про можливе рішення.

4. Уміння давати визначення поняттям: уміє розширювати задане родове поняття.

5. Уміння класифікувати:
·     розділяє ціле на частини, бачить окремі компоненти в цілісному зображенні;
·     уміє зіставляти на однотипному матеріалі два предмети, два живі організми, картинки за формою, кількістю, величиною, кольором, цільовим призначенням.

6. Розвиток умінь спостерігати:
·     виділяє істотні й неістотні ознаки предметів, нескладних явищ;
·     уміє виділяти головне та другорядне.

7. Розвиток умінь і навичок експериментувати:
·     проводить нескладні досліди;
·     намічає план дій під керівництвом учителя;
·     перевіряє результат за зразком.

8. Розвиток умінь висловлювати судження та робити умовиводи:
·     розрізняє істотні й неістотні ознаки предметів, явищ і на цій основі знаходить подібність або відмінність;
·     здійснює практичну систематизацію.

9. Уміння робити висновки:
·     порівнює уривки, слова, вчинки, мотиви, дії героїв казок;
·     на основі вмінь аналізувати, порівнювати, виділяти головне формулює узагальнення;
·     підводить знайомі однотипні предмети під загальне родове поняття;
·     порівняння закінчує елементарним висновком.

10. Розвиток уміння складати тексти:
·     придумує заголовки;
·     пояснює заголовок;
·     складає простий план;
·     опановує картинний план.

 ОВОЛОДІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМИ ВМІННЯМИ Й НАВИЧКАМИ УЧНЯМИ 3 КЛАСУ

1. Уміння бачити проблеми: висловлює просте припущення про послідовність дій, необхідних для розв’язання проблеми, про можливі способи рішення.

2. Уміння ставити питання:
·     виділяє предмет думки в тексті, відповідаючи на питання: «Про кого (про що) йдеться?», «Що йдеться про це?»;
·     знаходить у тексті найбільш важливі слова;
·     придумує питання до тексту й малюнку;
·     відповідає на запитання із загальної теми.

3. Уміння висувати гіпотези:
·     вправляється в розпізнаванні нових функцій об’єкта (відповідаючи на запитання на кшталт: «Як ще можна використовувати цей предмет?»);
·     висловлює просте припущення про послідовність дій, необхідних для розв’язання проблеми.

4. Уміння давати визначення поняттям:
·     накопичує досвід визначення й пояснення понять через практичний, наочний показ предмета, явища, через указівку, опис;
·     зіставляє і протиставляє за конкретними ознаками два предмети, явища, слова в рідній і споріднених мовах, речення, геометричні фігури, числа, прості завдання, приклади.

5. Уміння класифікувати:
·     уміє виділяти істотні й неістотні ознаки нескладних предметів, явищ, подій;
·     на основі зіставлення двох нескладних практичних, наочних, словесних об’єктів (предметів, фактів, явищ, подій) формулює часткові узагальнення індуктивно;
·     оформлює узагальнення у вигляді плану;
·     проводить просте групування й систематизацію об’єктів і явищ;
·     на основі аналізу малюнків, таблиць і схем знайомиться з простими способами узагальнення.

6. Розвиток умінь спостерігати:
·     проводить за планом нескладні спостереження;
·     придумує завдання за зразком.

7. Розвиток умінь і навичок експериментувати: учиться осмислювати суперечності в процесі проведення нескладних дослідів, спостережень, аналізу простої вербальної й наочної інформації.

8. Розвиток умінь висловлювати судження й робити умовиводи:
·     порівнює інформацію, аналізує й порівнює вчинки героїв казок, розповідей;
·     учиться послідовності порівняння і його цілеспрямованості;
·     учиться завершувати думку простим логічним висновком.

9. Уміння робити висновки:
·     виділяє головне;
·     аналізує й порівнює прості організаційні та практичні дії і їхні результати, робить висновки за підсумками аналізу й порівняння.

10. Розвиток умінь складати тексти:
·     виробляє елементарний смисловий аналіз тексту;
·     відтворює основні елементи прочитаного;
·     придумує свої заголовки до казки, розповіді, телефільму, мультфільму;
·     робить елементарний смисловий аналіз, аналізує завдання за складовими елементами, користується картинним планом-орієнтиром.

ОВОЛОДІННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИМИ ВМІННЯМИ Й НАВИЧКАМИ УЧНЯМИ 4 КЛАСУ

1. Уміння бачити проблеми:
·     виконує елементарний аналіз різної інформації;
·     розподіляє ціле на складові під час виконання практичних дій;
·     здійснює елементарний смисловий аналіз тексту, розповіді вчителя, відтворює в бесіді основні смислові частини прослуханого, побаченого;
·     аналізує відповідь товариша за планом.

2. Уміння ставити питання:
·     виділяє суб’єкт, сюжет прочитаного тексту і його частин, відповідаючи на запитання: «Що йдеться про…?»;
·     уміє придумувати заголовки, складати простий план невеликого тексту.

3. Уміння висувати гіпотези:
·     аналізує умови завдання; виділяє відоме й невідоме;
·     може пригадати правило, необхідне для певного випадку;
·     виконавши завдання, перевіряє правильність його виконання.

4. Уміння давати визначення поняттям:
·     уміє розподіляти інформацію на логічні частини, визначати й розрізняти родові та видові поняття;
·     уміє порівнювати різну за призначенням інформацію;
·     здійснює порівняння двох об’єктів із введенням третього;
·     зіставляє і протиставляє явища й факти.

5. Уміння класифікувати:
·     уміє порівнювати в межах якісного рівня;
·     виконує повне порівняння з дотриманням його послідовності: визначення об’єкта й мети порівняння, виділення основних ознак, установлення відмінності й подібності;
·     формулює висновки.

6. Розвиток умінь спостерігати:
·     уміє спостерігати за об’єктами, переключатися з одного пошуку рішення на інший;
·     знаходить і виправляє помилки.

7. Розвиток умінь і навичок експериментувати:
·     проводить практичні дії з метою перевірки та порівняння;
·     уміє використовувати накопичений практичний досвід.

8. Розвиток умінь висловлювати судження та робити умовиводи:
·     уміє розшифрувати задане родове поняття;
·     конкретизує заголовок, малюнок;
·     складає простий словесний план;
·     читає прості таблиці, використовує прості схеми.

9. Уміння робити висновки:
·     аналізує результати дій і робить висновки за підсумками аналізу;
·     уміє оцінювати якість власної роботи, здійснює взаємоперевірку.

10. Розвиток умінь працювати з книгою:
·     складає тексти різних типів на задану тему;
·     аналізує тексти;
·     уміє знаходити потрібну інформацію;
·     складає зв’язну розповідь за планом.

Навчально-дослідницька діяльність — це шлях формування особливого стилю дитячого життя й навчальної діяльності, який дозволяє трансформувати навчання в самонавчання, запускає механізм саморозвитку. Дослідницька діяльність у початковій школі сприяє загальному розвитку школярів, а також має безпосередній вплив на такі показники розумової діяльності, як уміння:
·     класифікувати;
·     узагальнювати;
·     відбирати всі можливі варіанти рішення;
·     складати програму дій своєї роботи;
·     розглядати об’єкт з різних точок зору;
·     порівнювати різні об’єкти;
·     складати завдання із запропонованої теми;
·     здійснювати самоконтроль.

Дослідницька діяльність дає дитині можливість насолодитися радістю свого відкриття.









СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи [Текст] / О. Я. Савченко. — К. : Абрис, 1997. — 416 с.
2. Савенков А. И. Психологические основы исследовательского похода к обучению : Учеб. пособие [Текст] / А. И. Савенков. — М. : Ось, 1989. — 480 с.
3. Савенков А. И. Путь к одаренности: исследовательское поведение дошкольников [Текст] / А. И. Савенков. — СПб. : Питер, 2004. — 272 с.
4. Сокуренко О. О. Метод проектів як засіб формування знань про навколишній світ [Текст] / О. О. Сокуренко. — Миколаїв : ОІППО, 2006. — 86 с.
5. Сокуренко О. О. Навчальні дослідження в дошкільному закладі та початковій школі [Текст] / О. О. Сокуренко. — Миколаїв : ОІППО, 2011. — 50 с.
6. Стругацька В. Через дослідження — до самоосвітньої компетентності учнів [Текст] / В. Стругацька // Робота на уроках української (російської) мови. Початкова освіта. — 2012. — № 28. — С. 20–24.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)